Масляна — стародавнє слов’янське свято, яке дісталось нам у спадок від язичницької культури. Вона справляється за сім тижнів до Великодня і припадає на період з кінця лютого до початку березня. Це — веселі проводи зими, осяяні радісним очікуванням близького тепла, весняного оновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут Масляної, мали ритуальне значення: круглі, рум’яні, гарячі, вони являли собою символ сонця, яке все яскравіше розгоралося, подовжуючи дні.
Саме слово «масляна» з’явилося в XVI столітті. Масляну в народі так любили, що, крім численних ласкавих імен для всієї тижня («касаточка», «цукрові вуста») придумали назви і для кожного з семи днів. Дні були суворо розписані: хто до кого в гості ходить, хто кого пригощає.
Всі знають прислів’я «Перший млинець грудкою». А, власне, чому — хіба справа тільки в непрогрітій сковороді? Перший млинець призначався душам покійних батьків. Його клали на підвіконня і говорили при цьому: «Чесні наші батьки! Ось для вашої душі млинець! » Багато веселих потішних жартів, примовок, пісень, прислів´їв та приказок пов´язано з цими днями: "Без млинця не масляна", "На горах покататися, в млинцях повалятися", "Не життя, а масляна", "Хоч з себе все закласти, а масляну проводити", "Не все коту масляна, а буде і Великий Піст".
Проходили століття, змінювалося життя, з прийняттям на Русі християнства з'явилися нові церковні свята, але широка Масляна продовжувала жити. Її зустрічали і проводжали з тією ж нестримною відвагою, що і в язичницькі часи. Немає, такого свята в Україні, яке проходило б так бурхливо і весело, як МаслянА! Адже потім довгих сім тижнів не можна буде веселитися, танцювати та сміятися, очищаючись від гріхів мирських. Народ і донині вірить, що, якщо добре не відвести душу в цей період, потім цілий рік доведеться жити в нещасті, по-справжньому сьорбнути горя.
У дні проводів Масляної на головній вулиці міста чи села було прийнято влаштовувати справжні урочистості. З ранку і до пізнього вечора веселився чесний народ. Вулицями ходили ряджені з солом´яним опудалом (символом зими, що минає) , одягненим в жіночі вбрання. Раніше було прийнято одягати опудало в чоловічий каптан та постоли і неодмінно в руки давати посуд на якому пекли млинці. Було прийнято розводити повсюдно вогнища і кидати у вогонь старе ганчір´я, непотрібне начиння. У центрі встановлювали високий стовп з колесом на вершині, що символізує яскраво палаюче сонце.
Її зустрічали і проводжали з тією ж нестримною відвагою, що і в язичницькі часи. У старовину Масляна вважалася самим веселим слов’янським святом, яким відзначали початок землеробських робіт. І хоча сьогодні ми не так фатально прив’язані до землеробському циклу як наші предки, Масляна — хороший привід повеселитися. Колектив Грузької ЗШ прийняли активну участь в святкуванні Масляної, що відбулася 17 березня 2013 р на стадіоні "Колос" селища Голованівськ.
