Інна Іванівна розповіла учням про те, що думи Тараса Шевченка, його болі і страждання, надії і сподівання, хвилини радості і тривоги лягли рядками на папір і зібралися у поетичній збірці, назва якій – «Кобзар». «Кобзар» — це книга, яку народ український ставить на перше місце серед успадкованих національних скарбів. Це духовна книга народу. За традицією, ми звемо весь поетичний доробок Тараса Шевченка «Кобзарем», хоч відомо, що так він назвав лише першу невеличку збірку поезій, що вийшла у світ у 1840 році. До неї ввійшло тільки 8 творів. Учні дізналися про те, як сприйняли вихід цієї збірки, як читали її й перечитували прості люди, а сільські дівчата плакали над «Катериною», затаївши дух, слухали селяни «Наймичку» і «Гайдамаки». Шевченко для них був не тільки великий поет – він був своя людина.
За життя поета твори під назвою «Кобзар» виходили ще двічі: у 1844 та 1860 роках. До наших «Кобзар» на Україні видавався 110 разів.
Закінчила свою розповідь І.І. Лукіянчук словами українського письменника В. Стефаника: «Читайте Шевченка. Читайте його слова, шукайте тої дороги, йдіть нею, щоб з вас були люди найтвердіші».