Ця війна назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. 160 тисяч наших земляків пройшли жорстоке випробовування. 3383 із них загинули. 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть і житимуть з невиліковними хворобами, 86 українських юнаків — у полоні, більшість з яких за плином часу можна вважати такими, що пропали безвісти.

Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані –

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, Боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна!

Війна в наш дім проникла тихо,

Згасивши тисячі життів

І залишили біль і лихо

Печалі вдів і матерів.

Хто ж відповість за юні долі

У крові викупаний стяг?

Коли і як приспати болі

В людських зневірених серцях…

А, може скажуть кладовища

Устами жадібних троянд,

Чом дев’ять літ там юність нищив

Для нас чужий Афганістан.

М. Маліновський

Час і досі не загоїв рану — цей одвічний біль Афганістану. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать і досі.

15 лютого учні та педагоги нашої школи вшанували пам’ять загиблих у війні, привітали односельчан — афганців, провели виховні та інформаційні години, спортивні змагання