У нашій школі було проведено загальношкільну лінійку на тему «Афганістан болить в моїй душі», а учням старших класів учитель історії розповіла про «Квітневу революцію » в Афганістані, про введення до цієї країни військ СРСР для підтримки прокомуністичного режиму НДПА, про ту страшну, неоголошену війну, що розтягнулася на довгих 10 років, про події 15 лютого 1989 року.

Що ми знаємо про ту Афганську війну? Можна розказати про неї мовою цифр. Будь-яка війна в цифрах – це страшно і моторошно. І війна в Афганістані не виняток.
Афганістан – це більш ніж 600 тисяч солдатів.
Афганістан – це 9511 загиблих у боях.
Афганістан – це 2386 померлих від ран.
Афганістан – це 817 померлих від хвороб.
Афганістан – це 1739 загиблих в аваріях.
Афганістан – це тисячі полонених.

Їх немає вини –
Цих ошуканих юних Іванів,
Що орошують кров’ю
Сипучі і згірклі піски.
Їм нема що робить
В цім далекім, чужім Афгані,
І за що побратими кладуть українські кістки?

Гинули не тільки українські юнаки. Гинули хлопці з усього Радянського Союзу, що були призвані на службу. Скільки їх – русявих і чорнявих, одружених і тих, до яких не пройшло кохання, загинули на тій землі. А ті, хто сьогодні серед нас – пройшли сувору школу в Афганістані.
Ми раді вітати наших земляків Василя Андрійовича Вовкотруба та Віктора Миколайовича Свища — ветеранів афганської війни, солдатів які чесно виконували свій обов’язок, в кого залишені війною рани в душі і серці. Зичимо їм довголіття, здоров’я, щастя, миру та злагоди.

Будь же проклята доба,
Коли в ранах конають солдати,
А комусь на пагони кидають криваві зірки,
Як від суму сивіє
У Сумах мати,
Що і досі не вірить
В гіркі похоронні рядки…