Учні дізналися про те, що слово "козак" турецького походження і означає "вільна, незалежна людина". За свідченням видатного історика І.П. Крип'якевича, назву "козак" зустрічаємо у половецькому словнику ХІV ст. , в актах кримських італійських колоній, а близько 1490 року вона з'являється і в Україні — на означення людей, що ходили в степи для здобичі і боротьби з татарами. "Їздити в козацтво", "козакувати" означало промишляти в степах.
Осередком козаччини було Запоріжжя, де численні острови між рукавами Дніпра давали захист, безпеку і можливість укріпитися. Козацтво сформувалося зі степових здобичників, утікачів від панської сваволі, сміливців, які шукали слави на полях битв.

У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі. Відомий дослідник козацтва Дмитро Яворницький писав: "З природних якостей, властивих справжньому українцеві, запорожці відзначались умінням майстерно оповідати, вміли підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жартівливому, але ні для кого не образливому тоні. Звичаї запорожців дивні, вчинки хитрі, а мова й вигадки гострі й переважно схожі на глузування".

З учнями середніх та старших класів були проведені вікторина з історії козацтва та конкурс козацької пісні.