Корованюк Наталія Василівна

Портфоліо

Завантажити: презентація

Від компетентного учителя — до компетентного учня

Проблемне питання над яким я працюю: «Формування ключових і предметних компетентностей в процесі викладання природничих наук».

1. Актуальність даного питання

Сучасний етап розвитку освіти в Україні виявляє ряд суперечностей, серед яких головними є протиріччя між потребою суспільства в громадянах із високорозвиненою життєвою компетентністю і низькою орієнтацією на це системи навчання.

2. Завдання, які ставлю перед собою

Виявлення і створення умов для досягнення рівня професіоналізму, педагогічної майстерності як найвищого вияву професійної зрілості, вміння будувати власну педагогічну діяльність, удосконалюючи уроки власними інтерпретаціями, системами і методами для компетентного розвитку учнів.

3. Чинники формування життєвих компетентностей учнів:

- інтерпретація змісту навчання: орієнтир на кінцевий результат;

- поєднання знаннєвої та навичкової складової освіти;

- практичне спрямування теоретичних знань;

- реалізація міжпредметних зв’язків у навчанні;

- формування досвіду самостійної діяльності на основі універсальності знань.

Закон України «Про Освіту» : «Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями».

Костянтин Дмитрович Ушинський: «Учитель живе доти, доки вчиться. Учитель повинен ефективно працювати, професійно вдосконалюватися та творчо зростати, адже педагог не тільки той, хто все життя вчить, а й той, хто все життя вчиться. »

Іван Гурович Ткаченко : «Не слід чекати появи передового досвіду, його треба проектувати, створювати і допомагати вчителю виробити свій власний почерк»

Павло Петрович Блонський : «Завдання школи — навчити жити. Ми повинні виховувати людину здатну створити своє власне життя, здатну до самовизначення. »

Адольф Дістервег: «Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися й надихатися силами, які пробудилися в ній. »

Василь Сухомлинський: «Ми виховуємо не носія знань, а людину, яка має жити в суспільстві, приносити йому користь. »

Альберт Ейнштейн: «Є десятеро людей упевнених, що цього бути не може. І напевне знають про це. Потім приходить один, хто цього не знає… От він і робить відкриття. »

Висновок: головне завдання школи — не вчити, а навчати дитину вчитися, підготувати учня до безперервного навчання. Тому мають змінитися функції учня і функції учителя. Учень повинен разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі компетентності, вміння самостійно знаходити і застосовувати потрібні йому знання. Вчитель же — компетентно допомогти учневі, навчити його вчитися.

Самоосвіта — одна із умов професійного росту вчителя

Програма професійної самоосвіти вчителя основ здоров' я, біології та хімії Грузької ЗШ І — ІІІ ступенів Корованюк Наталії Василівни

Навіщо педагогу ВЧИТИСЯ?

Вдосконалюватися, на мою думку, потрібно все життя. Я вважаю, що ми, педагоги, найчастіше орієнтуємося на свій досвід. І тому для нас величезний інтерес представляє наука. І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе... (завантажити)


Кіровоградщині — 75

Село ГРУЗЬКЕ. Про що розповідають назви?

Якщо йти в Грузьке із станції Голованівськ і, минувши ліс, не повернути по головній дорозі, а йти прямо, то швидко дійдемо до пологого яру, який називається Говорунів яр. Пройшовши вниз і дійшовши до місця, де схили яру стають крутими і вищими, а посередині починається струмок, ми потрапляємо на річку Циганку.

З цим місцем пов’язано дві легенди. Струмок починається з багатьох дрібних джерел і одного невеликого — Вікненого. Назва така через розмір — на площі приблизно, як колесо від «Жигулів», нуртує вода майже на поверхні землі, і від неї і в спеку зуби ломить. Кажуть, що в давнину тут була трясовина. Одного разу вона засосала пару волів разом з гарбою.

Долину пересікав чумацький шлях, на підвищенні була корчма. Чумаки і інші проїжджі люди загрузали, як не в болоті Циганки, то біля корчми. Звідси і кажуть, і назва села пішла. Далі вниз по долині потрапляємо на куток села, який називається Участки. Назва очевидно походить із Столипінських часів (реформи П. Столипіна) , коли селянам давали землю (ділянки, участки) і заохочували селитись тут. Якщо не виходити на центральну вулицю, а піти до центру села навпростець, то ми обов’язково перейдемо через Данькову долину — і незабаром вийдемо на Степ. Ще на початку 50 — х Степ — це був майдан. Зараз розмістились сільський клуб, парк, в якому братська могила і обеліск воїнам односельчанам.

Позаду клубу магазин. Далі стара школа, якщо біля неї повернути на захід і перейти кілометрів два за село, то справа в долині побачимо господарство городньої бригади — це Бабіїв тік. Якщо продовжити мандрівку, то справа від лісу буде поле Сметанчиха — це поблизу колишнього хутора Тимофіївки. Якщо тепер через Березівку вздовж річки повертатись в село, то справа ми побачимо яр з таємничою назвою Кахтем, а вже перед самим селом — Дамбу (новий топонім). Раніше цю місцину називали Соколюк. Колись, це прізвище носив заможній селянин, а зараз такого прізвища в селі немає (як не стало Бабіїв, Марченків, і багато інших). Розповідають що вже після війни, коли проводились земляні роботи, то на цьому місці знайшли глекоподібну яму із зерном, та як тільки доторкнулися до поверхні зерна, воно перетворилося на порох. Продовжимо дорогу лісовим берегом річечки, пройдемо ще одним кутком села — Бондарівка. Звідси, перетнувши село на схід, можна потрапити до місця, де була церква. Нижче церкви розповідають, був прекрасний попівський сад, який займав весь сучасний пустир. Місце так і називається Садочок. В 50 — х роках ще були окремі дерева, але вже не плодоносили.

Підеш далі на південь по єдиній вулиці, яка є на правому березі річечки — це Одеса. А далі з Бойкової гори починається Стовповий шлях на Голованівськ. Справа за селом Вівичів яр. Перед лісом і у лісосмузі невеличкий горбочок — це Гаганьова Будка. А перед входом в ліс повернути полем вліво, то за хвилину буде Рисюків хутір. Ще в 60 — ті роки тут були залишки хутора — плодові дерева, декоративні кущі, льох чи темник із струхнявілими рештками вуликів. Обійшли ми далеко не всі топоніми, адже більшість ставків, а їх близько 30 мають свої назви, не всі топоніми села збереглися в пам´яті. Є ще над чим працювати.

Позакласний виховний захід

Звіт про захід опубліквано на сайті: З вогнем не жартуй!
Сценарій: завантажити

v Педагогічна скарбниця i 10 березня 2014 Корованюк Наталія Василівна
comments powered by Disqus